В Італії лікарі скаржаться на вигорання та байдужість суспільства. Під час піку вони не мали часу думати, але стрес, накопичений за кілька тижнів, виходить на поверхню, розповідає BBC.

До теми Передова: Укрпошта випускає марки на знак вдячності медикам та військовим – виразні фото

Під час кризової ситуації організм людини виробляє гормони, які допомагають боротися зі стресом. Але коли ситуація минає, людина починає задумуватися над тим, що трапилось, після чого почувається ще більш виснаженою та засмученою. 

Кожен раз, коли я намагаюся піти на прогулянку, я відчуваю занепокоєння і мені потрібно негайно повертатися додому. Я не впевнена, що хочу більше бути медсестрою. Я бачила, як за останні два місяці помирало більше людей, ніж за всі шість років,
– розповідає медсестра з відділення інтенсивної терапії Мартіна Бендетті.

Вона додала, що досі тримає соціальну дистанцію від власного чоловіка – вони сплять в окремих кімнатах. Натомість її колега Моніка розповідає, що впродовж ночі постійно прокидається від кошмарів або панічних атак.

Інші лікарі скаржаться, що не мають сил навіть у вихідні дні й все, на що здатні – сидіти на дивані цілий день. Деякі з них досі не бачаться з рідними, близькими та друзями через те, що бояться їх заразити. Частина медпрацівників повідомляють про спалахи гніву та агресії. 

Експерти турбуються, що багато лікарів і медсестер мають симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і матимуть їх ще довго після закінчення пандемії. Через це медпрацівники не зможуть бути зосередженими на роботі.

У березні ми були героями. Зараз ми вже забуті

На перших порах по всьому світу лікарів та медсестер називають героями, адже вони ризикують своїм життям заради пацієнтів. Але лікарі Італії повідомляють, що любов та вдячність народу згасають. 

Коли вони боялися померти, ми раптом усі стали героями, але вони вже забули нас,
– сказала Моніка Маріоти, медсестра з відділення інтенсивної терапії. 

Нещодавно в Турині медсестри влаштували протест, вимагаючи визнання за свою роботу. “У березні ми були героями. Зараз ми вже забуті”, – крикнула одна з медсестер через мегафон. Чиновники обіцяли надбавки лікарям за їхню роботу, але вони досі їх не отримали. 

Багато медичних працівників відчувають гнів через те, що люди поводяться так, ніби пандемії ніколи не було. Лікарка Еліса Наніно розповідає, що з моменту послаблення карантинних обмежень вона постійно бачить людей, які п’ють та їдять на вулиці без дотримання соціальної дистанції й без масок.

Я хочу підійти до них і кричати їм в обличчя, що вони ставлять всіх у небезпеку. Це так неповажно до мене та всіх моїх колег,
– заявила вона.

Медпрацівники зізнаються, що підтримка громади допомогла б їм пережити кризу.

Громадське визнання – це найменше, що ми можемо зробити для підтримки лікарів, які намагаються подолати ПТСР. Ніколи не варто забувати, що зробили для нас лікарі та медсестри. 

Медсестра з інтенсивної терапії Паоло Міранда вирішила відзняти похмуру ситуацію всередині реанімації, аби ніколи не забувати, що з ними трапилося: