Про це йдеться у новому спецпроєкті “Психея”, пише ексміністерка охорони здоров’я Уляна Супрун.
Цікаво: Що позитивного отримали пари від карантину: 7 факторів
Героїня Анастасія розповіла історію, що після тривалої боротьби та смерті її батька від онкології, у неї почався тривожно-депресивний розлад. Однак чимало людей з її оточення не сприймали це серйозно і навіть радили вдатися до містичних практик.
Коли тітка дізналася про мої проблеми із психікою, першою (та й основною) її порадою було звернутися до священника “на вичитку”. Інша знайома пропонувала звернутися до цілителя. Мало не щотижня давала нові адреси й переконувала піти до знахаря, який “вилікував знайому свата кума брата”. Але після кількох походів, на які мене таки вмовила релігійна мама, мені нарешті дали спокій,
– розповідає дівчина.
Часто людей, в яких сталися психічні розлади, не розуміють і не підтримують навіть найближчі. Через це вони починають відчувати себе “не такими як всі”, “поганими”, страждають від відчуття провини та змушені заперечувати або приховувати факт хвороби.
“Це все наслідки стигматизації – формування стійкої негативної асоціації людини або групи людей з будь-чим ганебним та огидним. Це може проявлятися у використанні зневажливої та образливої лексики, некоректних жартах, стійкої асоціації психічного розладу та неконтрольованої агресії або й узагалі знецінення ментального здоров’я”, – пояснила ексміністерка МОЗ Уляна Супрун.
Формами проявів стигми є
- Стереотипи, які проєктують колективну думку,
- Упередження, що передбачає оціночну складову та привласнення стереотипу,
- Дискримінація – обмеження можливостей людини та відмову в задоволенні її прав.
Є кілька видів ставлення суспільства до сприйняття людей з психічними розладами
- страх та відчуження – “Людей, які мають психічні розлади, слід боятися і, отже, не допускати їх до громади”.
- диктатура – “Люди, які мають психічні розлади, – “безвідповідальні тюхтії”, які самі винні у своєму стані, тому за них життєві рішення мають приймати інші”,
- жалість – “Люди, які мають психічні розлади, – неначе діти, тож потребують догляду за собою”,
