Безхатченки є одними з найбільш незахищених верств населення в Україні, а допомога їм є дуже мізерною. Про це написала ексміністерка охорони здоров’я Уляна Супрун з посиланням на дослідження моніторингової місії ООН. 

Читайте також У чому небезпека стигматизації людей з психічними розладами

За її словами, суспільство та уряди в розвинених країнах набагато краще готові допомагати бездомним людям у кризових ситуаціях, ніж в Україні.

Основні проблеми, які тут охоплені, стосуються прав і їхнього порушення. Насправді це відбувається постійно, але під час пандемії та карантину це стало основною причиною того, що бездомні люди буквально опинилися за межею виживання,
– написала Супрун.

Крім того, в Україні не ведеться жодного обліку бездомних людей, тому точно невідомо, скільки їх живе в країні.

З якими проблемами стикаються безхатченки під час пандемії COVID-19

Право на здоров’я

Більшість бездомних людей не мають документів, тому не можуть пройти тестування на виявлення вірусу SARS-CoV-2 і загалом мають гірший доступ до медичних послуг.

Безхатченки часто мають багато складних проблем зі здоров’ям, які можуть поєднуватися з проблемою з ментальним здоров’ям або з залежністю.

Через слабкий імунітет, неповноцінне харчування, складнощі з дотриманням гігієни та тривале проживання у притулках чи на вулиці, вони мають вищі ризики захворіти фактично на будь-яку хворобу… Під час пандемії вони стали особливо вразливою групою, зокрема, для інфікування вірусом SARS-CoV-2,
– наголосила Супрун



Безхатченки – одна з найбільш вразливих груп населення / Фото: Unsplash

Для допомоги слід забезпечити бездомним людям належне лікування та тестування, а також доступ до медичної допомоги, яка не пов’язана з COVID-19.

Доступ до притулків і тимчасового житла

Місця, де бездомні люди могли заночувати, під час карантину були зачинені. Також фінансування багатьох притулків зменшили в контексті карантину в країні й потреби забезпечити медичну сферу усім необхідним.

Якщо у людей взагалі немає жодного прихистку, де вони можуть самоізолюватися?
– написала ексміністерка.

Крім того, кількість бездомних людей збільшилася, адже багато хто втратив роботу й не зміг повернутися додому через припинення руху транспортних засобів. 

Щоб допомогти людям варто укласти чіткі інструкції щодо роботи з бездомними людьми під час пандемії, спираючись на рекомендації провідних організацій в охороні здоров’я.

“Зокрема потурбуватися, аби люди, які потрапляють у скрутні життєві ситуації (домашнє насильство, втрата роботи й житла тощо), не ризикували опинитися на вулиці. Для цього потрібно створювати заклади соціального захисту в містах, де їх немає, та виділити достатньо коштів на їхнє утримання”, – зазначила Уляна Супрун.

Цікаво те, що з початку пандемії у багатьох країнах тимчасовим рішенням було переобладнання конференц-залів, готелів, інших адміністративних будівель чи навіть стоянок для авто та стадіонів на місця для прихистку бездомних людей.

Право на воду та гігієну

Проблема з доступом до води (для пиття або просто для того, щоб вмитися) серед бездомних людей завжди існувала.

Після закриття закладів харчування та вокзалів вони не мали змоги скористатися вбиральнями, а відсутність підробітку під час карантину зробило недоступною і звичайну питну воду. Брак доступу до чистої води прямо впливає на показники здоров’я та зокрема підвищує ризик інфікуватися вірусом,
– пояснила ексголова МОЗ.

Для допомоги слід створити пункти вільного й безперешкодного доступу до води, мила та предметів гігієни.

Доступ до харчування та засобів існування

Безхатченки майже завжди мали підробіток, який вони втратили з настанням карантину. Через це вони залишилися взагалі без засобів для існування й стали повністю залежними від громадських та волонтерських організацій.